I.Загальна інформація
Херсонська область - південний регіон України. Розташований на нижній течії Дніпра, омивається Чорним і Азовським морями. Відомий своїми степами, родючими грунтами, морськими курортами, а також унікальними природними об'єктами, має великий портовий потенціал і є важливим аграрним та рекреаційним центром.
Адміністративним центром Херсонської області є місто Херсон.
Герб Херсонської області містить золотий якір (символ портів та надії), два колоски (родючіть та достаток), циркуль (чіткість і відродження) та Очаківські ворота фортеці (історичну основу краю).
Прапор складається з трьох горизонтальних смуг: блакитної, білої та блакитної, де біла смуга символ чистоти та щирості, а сині велич водних просторів. В лівій частині на білій смузі розміщений герб області.
Знаходиться у південній частині України.
Херсонська область межує з Дніпропетровською, Запорізькою та Миколаївською областями, а також з Автономною Республікою Крим.
- Олешківські піски – це величезний піщаний масив. Щоб зупинити його розповзання по краям масиву висадили близько 100 тис га соснових лісів. Це є найбільшим штучним лісом у світіє;
- Херсон: Місто першого українського трактора та батьківщина багатьох видатних діячів. Також вважається, що в місті існує розгалужена мережа підземних лабіринтів.
- Найвідоміші твори Миколи Куліша - п'єси "Патетична соната", "Мина Мазайло", "Маклена Граса", "Народний Малахій".
- Острів Джарилгач (найбільший безлюдний острів України);
- «Олешківські піски» (найбільший піщаний масив Європи).
Біосферний заповідник «Асканія-Нова», найбільший степовий заповідник Європи. Тут – найбільший у Європі дикий степ, якого ніколи не торкався плуг людини.
- Чабанська шурпа по-херсонський;
- Шулики.
- Херсонські гори (Станіславський заказник). Херсонські гори є частиною ландшафтного заказника «Станіславський», площа якого становить майже 660 га. Один з унікальних ландшафтів України представлений крутими вертикальними обривами, глибокими ярами, поєднанням степових ділянок з оголеними схилами вапняних і глинистих порід, що плавно переходять у прибережну акваторію Дніпро-Бузького лиману. З вершини каньйону відкриваються чудові степові й морські пейзажі.
- Солоне озеро Сиваш площею 256 тисяч гектарів розташоване на межі між Херсонською областю та Кримським півостровом. За своє ілисте дно та насиченість різноманітними мінералами, які виділяють відповідний запах, Сиваш називають також Гнилим морем. Туристів приваблює незвичний колір води в озері - рожевий. Чим саме він викликаний, науковці досі сперечаються. Одні вважають, що причина - велика насиченість озера йодом, інші - наявність солодноводних водоростей Дуналіелла, треті вважають, що рожевого кольору воді надають одноклітинні організми археї. Як би там не було, але явище справді унікальне для України. Часто чумаки добували сіль саме на Сиваші, не доїжджаючи до Кримського півострова. Сіль з Сиваша "подорожувала" не лише чумацькими шляхами в межах України, але й до країн Далекого Сходу, Єгипту і, навіть, Японії.
- Херсонські кавуни — це справжній символ південного літа в Україні. Вони вирощуються на родючих чорноземах Херсонщини, де поєднання теплого клімату, сонячних днів і чистої води з Дніпра створює ідеальні умови для дозрівання соковитих, солодких плодів. Херсонські кавуни відомі своїм насиченим смаком, ніжною м’якоттю та яскраво-червоним кольором. Вони мають тонку, але міцну шкірку, завдяки чому добре переносять транспортування. Ці кавуни містять багато води, вітамінів А, С і групи B, а також антиоксидант лікопін, який корисний для серця й судин.
Ха́рківська о́бласть (Харківщина) — область на Сході України. Обласний центр — місто Харків.
Місто засноване у 1654 році. Харків – друге за величиною місто України та перша столиця України в 1919-1934 роках. Харків розташований на північному сході України, займає площу 370 кв.км. Харків – місто багатонаціональне: тут проживають представники 111 національностей.
За однією з легенд, назва походить від імені козака Харька, який заснував поселення. За іншою версією, назва пов’язана з річкою Харків, що протікає через місто. Однак точного підтвердження цієї теорії немає.
Герб Харківської області — це символ, офіційна емблема області, в якому відображаються її історія, особливості та традиції. Затверджений рішенням VI сесії Харківської обласної ради XXIII скликання 11 травня 1999 року «Про затвердження символіки Харківської області»
Герб області - це геральдичний щит (чотирикутний, загострений до низу). На зеленому полі щита зображені: перехрещені золотий ріг достатку і кадуцей, жезл якого також золотий, а крила і змії — срібні. Щит обрамлений золотою каймою. Навколо гербового щита розташоване золоте дубове листя, обвите блакитною стрічкою. Щит увінчано стилізованим зображенням шестерні, з обох боків якої розташовані по два злакових колоси. На тлі шестірні подано книгу з символічним зображенням атомного ядра з електронними орбітами.
Еталонний зразок герба знаходиться в Харківській обласній раді.
Прапор Харківської області — символ, що відображає історію й традиції області. Затверджений рішенням VI сесії XXIII скликання Харківської обласної ради 11 травня 1999 року «Про затвердження символіки Харківської області». Прапор Харківської області України являє собою прямокутне полотнище малинового кольору з гербом регіону посередині. Співвідношення сторін прапора – 2: 3.
Герб на полотні виглядає, як зелений геральдичний щит із загостреною нижньою частиною – знак захищеності і спокою громадян. Зелений колір асоціюється з надією, радістю і багатством.
Всередині щита зображені ріг достатку і кадуцей(жезл) – крилата золота палиця, обвита двома срібними зміями. Ріг достатку – це символ багатства, а кадуцей – знак примирення.
Щит обрамляють дубові гілки, переплетені блакитною стрічкою. Кількість листочків дуба співпадає з кількістю регіонів і міст області.
Над щитом – композиція знаків, яка включає зображення шестерні (часткове), 4 колосків і книги з атомною сферою всередині. Ці малюнки позначають 4 основні напрямки розвитку Харківської області – промисловість, сільське господарство, освіту і науку (відповідно).
Автор стяга – художник Сергій Шапошников. За словами самого автора, він прагнув об’єднати на полотнищі старовинні геральдичні знаки та символи сучасної Харківщини.
Еталонний зразок прапора області зберігається в кабінеті голови обласної ради, що міститься в Будинку рад.
Харківська область розташована на сході України. Харківську область було утворено 27 лютого 1932 року.Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України.
Харківська область — область у Слобідській Україні в межах Придніпровської низовини і Середньоруської височини. Область розташована на сході України.
Площа — 31,4 тис. км² (5,2 % від площі території України). Протяжність з півночі на південь — 210 км, зі сходу на захід — 220 км.
Населення — 2 633 834 осіб, в тому числі міського 1 680 899 осіб і сільського 952 935 осіб.
Густота населення — вище середньої по країні, 83,84 особи на км².
Найбільшою річкою області є Сіверський Донець.
В області збудовано 57 водосховищ і 2 тис. 538 ставків.
У Харківській області 27 районів (за цим показником область поряд з Вінницькою посідає перше місце в Україні).
Харківщина була і поки залишається головним газовидобувним регіоном України. Її перспективні запаси оцінено у 8 мільйонів 100 тисяч тон.
У Харківській області розташовані 778 пам’яток містобудування й архітектури, з них 553 — у Харкові і 225 — в області (75 пам’яток мають загальнонаціональне значення).
- Григорій Сковорода: Філософ, поет, байкар (1722–1794).
- Григорій Квітка-Основ’яненко: Прозаїк, драматург (1778–1843).
- Гнат Хоткевич: Письменник, бандурист, музикант (1877–1938).
- Микола Хвильовий: Письменник, поет (1893–1933).
- Олесь Гончар: Письменник, громадський діяч (1918–1995).
- Ілля Рєпін: Художник-реаліст (1844–1930).
- Зінаїда Серебрякова: Художниця-портретистка (1884–1967).
- Леонід Биков: Актор, режисер, сценарист (1928–1979).
- Василь Каразін: Вчений, засновник Харківського університету (1773–1842).
- Лев Ландау: Фізик, лауреат Нобелівської премії (1908–1968).
- Ілля Мечников: Біолог, лауреат Нобелівської премії (1845–1916).
- «Співочі тераси»: Незвичайний амфітеатр-сад біля Богодухова з унікальною акустикою, де тихі звуки чути на відстані до 60 метрів.
- Шарівський палац: Палацово-парковий комплекс, що є композиційним центром великої садиби (площа 70 га).
- Кіцівська пустеля: Піщана горбиста місцевість біля Чугуєва, що нагадує дюни та є домом для рідкісних видів комах.
- Дворічанський національний природний парк: Парк із унікальними ландшафтами та біорізноманіттям.
- Гора Крем'янець: Найвища точка Харківської області (218 м), де збереглися вал та рів Ізюмської фортеці 1681 року, а також кам'яні статуї.
- Свято-Успенський собор: Один із найдавніших соборів Харкова.
- Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди: Музей у селі Сковородинівка, заснований у будинку, де жив філософ.
- Харківська телевежа: Одна з найвищих телевеж Європи, що є сучасною візитівкою міста.
- Пам'ятник Перемоги «Дзеркальний струмінь»: Ажурна альтанка, яка стала одним із символів Харкова.
- «Коропові хутори»: Комплекс пам'яток у Слобожанському національному природному парку, пов'язаний з іменем українського письменника та філософа-просвітителя.
- Площа Свободи,
- Держпром,
- Сад Шевченка з пам'ятником,
- Канатну дорогу,
- Харківський зоопарк,
- фонтан "Каскад",
- "Дзеркальний струмінь",
- Дитяча залізниця,
- Кицівська пустеля,
- крейдяні гори,
- садиба “Наталіївка”,
- Шаріївську садибу,
- Солоне озеро в селі Антонівка,
- Краснокутський дендропарк.
- слобожанський борщ (з квашеною яблучною підливою),
- гречаники (м'ясні тефтелі з гречкою),
- слобожанські вареники (з картоплею та шкварками),
- шулики – святковий десерт із медових коржів і макового сиропу,
- кулеш – страва, яку варили козаки в казані,
- ковбаса по-харківськи.
- Харківська Ейфелева вежа менша за оригінал у 10 разів, і служить оглядовим майданчиком. Її висота сягає 35 метрів. Така незвичайна споруда була зведена в 2012 році. Вежа є частиною торгівельно-розважального центру «Французький бульвар», що пояснює природу її появи в Харкові.
- 16 міст області занесено до Списку історичних населених місць України.
I.Загальна інформація
Назва області: Тернопільська область
Тернопільщина славиться своєю гостинністю, фестивалями народної музики, а також чистою природою та затишними містечками з давньою історією.
Герб і прапор:
На гербі зображено срібний хрест із золотим сонцем у центрі — символ духовності, віри та життя.
Прапор складається з двох горизонтальних смуг — синьої (небо, мир) і жовтої (пшениця, добробут).
Адміністративний центр: місто Тернопіль
Розташування: Тернопільська область розташована у західній частині України, на Подільській височині. Межує з такими областями:
- на заході — Львівська,
- на півночі — Рівненська,
- на сході — Хмельницька,
- на півдні — Чернівецька та Івано-Франківська.
- Тернопіль називають «Файним містом» через однойменну пісню гурту «Брати Гадюкіни», а ще він є «студентською столицею» України завдяки великій кількості студентів на душу населення.
- Місто також відоме першим в Україні Співочим полем та унікальним Тернопільським ставом, що займає велику площу в центрі міста.
- Іван Пулюй — видатний фізик і винахідник, уродженець Тернопільщини;
- Соломія Крушельницька — всесвітньо відома оперна співачка;
- Богдан Лепкий — письменник і культурний діяч.
- Збаразький;
- Теребовлянський;
- Скала-Подільський замки.
- Кременецькі гори та гора Бона,
- Джуринський водоспад — найбільший рівнинний водоспад України,
- Тернопільське озеро,
- Заліщицький каньйон над Дністром.
Типові страви регіону
- деруни,
- банош із бринзою,
- печена ковбаса,
- медові наливки.
- Оптимістична печера — найдовша гіпсова печера у світі (понад 260 км ходів).
- Дністровський каньйон — одне з семи природних чудес України.















































