Останні новини

17 лютого в Мукачівській спеціалізованій школі відбулась зустріч з воїном-інтернаціонаціолістом Гуральником Іваном Васильовичем та учнями 9-х класів..

 

Афганістан... Від цього слова пахне димом, розпеченим залізом, смертю. Кажуть, що коли помирає одна людина - це трагедія, а коли гинуть сотні, тисячі - статистика. Невже під одним буденним словом "статистика" можна заховати загублену юність, втрачене навіки кохання, життя? Ні, старшно так думати!
Не одним сивим пасмом закосичена дата 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилась для народів СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в чубах воїнів - інтернаціоналістів.
17 лютого в Мукачівській спеціалізованій школі відбулась зустріч з воїном-інтернаціонаціолістом Гуральником Іваном Васильовичем та учнями 9-х класів.
Скориставшись нагодою вихованці гуртка «Юний журналіст» задали декілька питань герою.
- Як Ви потрапили в Афганістан?
В Афганістан попросився сам. Як офіцер хотів сам себе випробовувати.
- Прибувши на місце призначення, яке отримали завдання?
Завдання, яке було переді мною поставлене, як командиром взводу - це супроводження вантажів, які прибували з Радянського Союзу до Кабулу. Це були продукти харчування, медикаменти, зброя, боєприпаси і т. д.
- Іване Васильовичу, чи запам'ятався Вам перший бій?
Перший бій мені запамятався … навіть не бій, а перше знайомство з війною, коли ми перетнули кордон і зупинились для відпочинку, солдату, який стояв обабіч дороги, було прострелено руку.
- Чи маєте бойові нагороди, відзнаки за період служби?
Маю, я нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
- Який головний урок, на Вашу думку, можна винести з війни у Афганістані?
Потрібно бути завжди готовим до захисту.Забувати досвід історії злочинно! Віддати забуттю сумний досвід афганської війни - означає знехтувати трагічним уроком історії, що неминуче призведе до нових війн, кровопролить і трагедій.
- Як сприйнято було Вами наказ про виведення військ?
Для нас це була радість, солдати були задоволені. Тому що 10 років на війні це горе і нещастя , це зіпсовані життя.
- Як війна позначилась на Вашому житті?
Я став інвалідом, втратив слух. Прослуживши 20 років в армії, був комісований за станом здоров’я.
- Іван Васильович, чи був страх?
Признаюсь, що був з перших днів, коли побачив пораненого солдата…
-Чи підтримуєте Ви відносини зі своїми побратимами?
Так, ми зустрічаємось. Збираємось на свята, ходимо один до одного на дні народження, підтримуємо дружні відносини.

Підготували 

члени гуртка «Юний Журналіст»